Версія для друку 12 січня 2015

Вимагаємо почути народ!

Вимагаємо почути народ!
Розмови про децентралізацію влади та наближення управлінських послуг до людей сьогодні чутно на всіх щаблях управлінської вертикалі та в засобах масової інформації. Але в життєвих реаліях існує загроза знищення місцевого самоврядування. Такий висновок можна зробити після ознайомлення із Законом "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин)".

Річ у тім, що «підвищення бюджетної та фінансової самостійності місцевих бюджетів» хочуть здійснити шляхом стимулювання громад до об'єднання через «позбавлення права на виконання делегованих державою повноважень органів місцевого самоврядування в селах, селищах, містах районного значення, що не об'єдналися» та вилучивши із дохідної частини їх бюджетів податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Натомість, планується передати мізерну плату за надання адміністративних послуг, два - п’ять відсотків з роздрібного продажу підакцизних товарів та податок на нерухоме майно. Мова йде про податок на нерухомість громадян та комерційну нежитлову нерухомість. Подібні новації аж ніяк не компенсують втрати бюджетів. Адже зібрати податок на нерухомість, який ніколи не збирався, в умовах економічної кризи та стрімкого зубожіння селян буде проблематично і викличе зайву соціальну напругу. До того ж, нерухомість промислових та сільськогосподарських підприємств не оподатковується. А за надання адміністративних послуг та роздрібний продаж підакцизних товарів в більшості населених пунктів можна отримати значно менші надходження, ніж від ПДФО. Так, наприклад, наше село отримувало у вигляді ПДФО 560 тисяч гривень за рік. Відбираючи їх нам пропонують розмови про децентралізацію, які виявились лише розмовами, вилучають стабільний податок із зарплат працівників розміщених на землях громади установ і суб’єктів підприємницької діяльності та передають доходи за принципом: на тобі Боже – що мені не гоже.

Після втрати великої частки доходів сіл та селищ «реформатори» спонукатимуть їх до об’єднання. При цьому вже й не згадується, що в частині третій, статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» говориться: «Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл…». Більше того, ніде і ніхто не говорить про досвід приєднання багатьох «неперспективних» сіл до перспективних в шістдесятих роках минулого століття, коли об’єднання таких громад прискорило закриття великої кількості клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, дитячих садочків… І тоді не було економічної кризи і війни. Очевидно, подібні експерименти в наш час ще більш небезпечні.

Відшукати цензурні вислови для оцінки таких «реформ» не можу. Здається, можновладці і надалі не хочуть почути слушні пропозиції щодо реформування місцевого самоврядування шляхом ліквідації державних адміністрацій та передачі частини їхніх функцій компактним виконавчим комітетам при радах усіх рівнів. А ще місцеве самоврядування потребує спрощення процедури укладання договорів оренди та знищення корупційних схем в земельних відносинах, розумних кроків з розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування, регіональними органами управління і центром. Лише після цього можна обговорювати проблему добровільного об’єднання громад.

Сьогодні ж зазначу, що навіть війна та економічна криза не змогли знищити місцеве самоврядування в Україні. Попри серйозні виклики та негаразди наших днів, життя територіальних громад наповнене конкретними справами, які вселяють надію на краще майбутнє. Ось і в селі Хацьки, де я працюю сільським головою, впродовж останніх років добудовано харчоблок та встановлений твердопаливний котел у ДНЗ «Берізка», змонтовано більше восьми кілометрів вуличного освітлення, частково виконувався ямковий ремонт та грейдерування доріг. В Будинку культури встановлені нові вікна та двері, проведено оновлення крісел глядацької зали та ремонт фойє. Виготовлено та встановлено три автобусні зупинки, проводилося прибирання кладовищ, вивезення сміття та ліквідація стихійних сміттєзвалищ, було висаджено більше сотні дерев. А ще відзначалися Різдво і День Перемоги, проводилися Шевченківські читання та вшанування пам’яті загиблих односельчан в роки голодомору 1932-1933років, День села та інші культурно-масові заходи. Також при сільській раді працює опікунська рада, адміністративна комісія. На сесіях сільської ради та засіданнях виконкому вирішувалися важливі для селян земельні питання, надання матеріальної допомоги громадянам, виділення субвенцій для амбулаторії та пожежної охорони тощо. Варто зазначити, що хацьківчани зібрали і передали військовим близько десяти тон продуктів, теплого одягу та інших потрібних воїнам речей. Подібну роботу, в більшій чи меншій мірі, проводять усі без винятку сільські ради країни і непродуманими, непрофесійними діями перешкоджати їхній діяльності неприпустимо.

Місцеве самоврядування існує попри політичні та соціально-економічні негаразди. Існує та формує власне бачення потрібних для народу реформ. Так, нещодавно, на зборах жителів нашого села, після обговорення програми дій Уряду, одноголосно прийнято звернення до Президента, Кабміну та депутатів усіх рівнів. У ньому, зокрема, говорилося, що відстоювання інтересів олігархів, а не українського народу створює загрозу для національної безпеки навіть більшу, ніж агресія Росії та злочини терористів на Сході країни. Тому громада вимагає від високопосадовців відмовитися від намірів замороження рівня мінімальних зарплат і пенсій, підвищення пенсійного віку та тарифів на газ для населення, різкого скорочення видатків на освіту та охорону здоров’я тощо.

На думку хацьківчан погіршення стандартів життя може спровокувати серйозні соціальні катаклізми. А об’єднати громадян для творення успішної країни може лише політика направлена на подолання прірви між багатими і бідними. Люди вимагають припинення грабунку держави і народу купкою олігархів. Важливими кроками на цьому шляху, говориться в зверненні, має стати запровадження прогресивної шкали оподаткування та податків на розкіш, жорстока боротьба із корупцією та економічними злочинами на вищих щаблях влади, припинення приватизації прибуткових державних підприємств, проведення націоналізації майна злочинців, які привели країну до війни та підтримували терористів. Саме таких реформ прагнуть люди.

В недалекому минулому антинародні за своєю суттю реформи привели до того, що промислові та сільськогосподарські підприємства, земля та надра, насамперед, забезпечують збагачення олігархів та їхніх слуг у владних кабінетах. Відбувається це на фоні економічних криз і зубожіння народу. За таких умов населення країни позитивно сприйняло розмови про децентралізацію влади та наближення управлінських послуг до людей. Проте, в реальному житті зроблено законодавчі кроки до знищення місцевого самоврядування на рівні сіл та невеликих містечок. Тому доречно нагадати авторам примусового об’єднання громад, що за останній рік у суспільній свідомості відбулися кардинальні зміни, а започаткована Майданом революція гідності не завершена. Відтак, якщо влада і надалі проводитиме антинародну політику та не внесе зміни у поспіхом і вночі прийняті закони, народ терпіти не буде і знайде механізм заміни такої влади.

Ігор Чекаленко

Повернутися до архіву
Новий комментар
Вам необхідно зареєструватись або авторизуватись для того щоб залишати коментарі
Розробка та пiдтримка сайту: