Версія для друку 25 січня 2015

Акт Злуки: сумне повторення старої історії .

Акт  Злуки: сумне повторення старої історії .
22 січня 1919 два українських державних утвореннях задекларували наше споконвічне прагнення – жити в єдиній соборній державі. Ця важлива подія вітчизняного державотворення до недавна сприймалася, як хороша історія, що мала нас навчити цінувати реалії, пам’ятати героїчну історію. Дехто і не помічав цей день календаря позакінченні Різдвяних свят. Допоки історія вкотре не зіграла з нами у злий жарт. Починалося все святково – в 1991 році – символічний живий ланцюг на відзнаку 71 – річчя Злуки УНР і ЗУНР. Згодом – державне свято день Соборності.
Щороку урості заходи подекуди за совковим сценарієм. І до сьогодні можливо все було так само, якби не – але, сьогодні все інакше. За майже рік часу час нашого державотворення пішов у зворотньому напрямку. Мирні українські «революції» змінили наші барви на червоні, без політичного пафосу, червоні від крові. Ще рік тому, нам здавалося, що сотня полеглих на Майдані Незалежності – «Небесна Сотня», невиправдано велика ціна революції. Сьогодні відлік пішов на тисячі. І солодка історія сучасного безкровного державотворення, що колисала нас понад двадцять років трагічно обірвалася. Зараз модно говорити про те, що озвірілі від імперсього вірусу росіяни роздирають Рідну Неньку, що Путін – Ху#ло, Захід нам допоможе. Але, ми це вже проходили майже сто років тому. Результат відомий... Хто ж винуватий у наших проблемах? Напевно ми самі.. Адже на початку двадцятого століття була і Центральна Рада і Держава Гетьмана Скоропадського, і Директорія, все це за два роки.... Чим завершилося, компромісом не нашу користь – поділ між Радянською Росією і Демократичною Польщею. Винуваті більшовики, поляки, чехи, німці та ін., а ми ні, ми Герої... Мученики.. Йшли до кінця.. Прості солдати на смерть, а провідники Нації – за кордон в еміграцію, щоб далі боротися.... Доборолися.. Сумна і повчальна історія. Сто років як не було. Реалії сучасні переплелися в одне кроваве полотно з історичним тлом. На жаль, не навчилися, проспали і забули. Залишився яскравий спогад – 22 січня 1919 року, Київ, Софіївський майдан, Схід і Захід разом! Сумна і не повчальна історія.... І трошки про головних героїв – жертв людських уже ніхто не підрахує, економічні поневіряння тільки починалися.... Зате дійові особи – «батьки» Нації – Петлюра втік до Польщі, Винниченко – до Франції, Грушевський та Петрушевич – до Чехословаччини.

Джерело:Ю.Гумен. Голова Тернопільської обласної організації ПП "Нова Політика"
Повернутися до архіву
Новий комментар
Вам необхідно зареєструватись або авторизуватись для того щоб залишати коментарі
Розробка та пiдтримка сайту: